Золоті, безкраї поля, передзахідне небо, самотній будинок, відкритий усім вітрам, троє молодих людей, кожен з яких закоханий, і маленька дівчинка, що стала свідком. От і все. Терренс Малік, з властивою лише йому, дивовижною простотою розповідає про людей, які блукають по нашій землі, наділених простими людськими пристрастями, але пристрасті ці, у нього, як завжди, набувають глобального масштабу, стаючи чимось невід'ємним від самої землі, природи.
У фільмі немає яскравих фарб і діалогів, навіть самі кульмінаційні моменти перериваються тихою повсякденністю наступних сцен. Однак вони заворожують - саме життя без прикрас проступає в скромному вбранні, красномовних поглядах, рішучих діях, невтішному горі.
Цікаво, що через нестачу у фінансуванні на головні ролі були запрошені невідомі, а від того і не такі вимогливі в питаннях оплати праці актори. Зараз можна посміхнутися від думки, що Річард Гір колись працював, так би мовити, за бутерброд, але в кінці 70-х років минулого століття він був молодий і невідомий. Його акторську гру можна оцінити на високий бал.
Ще один цікавий факт - оператор був майже сліпий коли знімав. Він спочатку розглядав знімки з Полароїда, а потім писав на плівку.
