пʼятниця, 7 лютого 2020 р.

Війна, кохання, розлука на екрані бібліокіносалону

Пробігли на екрані останні титри, закінчилася легка сумна мелодія, схожа на кольорове відображення власного обличчя у вікні в потоках дощової води, наївна метафора сліз.
Приголомшлива, чудова, що бере за душу гра акторів: пристрасна Софі Лорен, ніжна Людмила Савельєва, Марчелло Мастроянні - мелодрама 1970 року режисера Вітторіо де Сіка "Соняшники". 
Увімкнули світло. На обличчях присутніх тихий смуток співпереживання життєвому сюжету про кохання. Деякий час в залі тиша, а потім слова вдячності за чудовий вечір.

Цікаве про кінострічку.
Найдраматичніші кульмінаційні епізоди картини, коли Джаванна приїздить в українське село, де знаходиться велике кладовище італійських вояків, і розшукує людей, які можливо пам'ятають її чоловіка. У Чернечому Яру, на мальовничому узгір'ї, званому Вершигорою, було збудоване бутафорне кладовище і невеличка дерев'яна церква. Зйомки також проводилися на натурі у соняшниковому полі, яке так вразило Вітторіо Де Сіка, що той вирішив змінити робочу назву кінострічки на «Соняшники». У «масовці» знімались місцеві жителі й полтавчани..